Ми, сучасні українці, сьогодні вимірюємо своє життя непомірними забаганками, їздимо на курорти, купуємо автомобілі, гуляємо в ресторанах, їмо вдосталь, але не перестаємо зводити хулу на всіх і все, бо так звикли, все нам складно. Але ж це як і що порівнювати- комусь для щастя не вистачає чорної ікри, а комусь, як у далекі голодні часи 1932-1933 років – мерзлої картоплі.  Так! Нам, ситим, важко повірити, і такі багато хто не вірить, що за велике щастя була перепічка з лободи. Складно зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько . І що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок. Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи .

Наше головне завдання сьогодні - ніколи не забути і нізащо не допустити повтору катастрофи, повтору знущання над українським народом.

6 грудня 2018 р. в Сокирянській гімгазії відбувся мітинг-реквієм до Дня пам’яті жертв Голодомору «Вогонь скорботи в серці на віки», яку провела вчитель історії та правознавства Пугач І.С. спільно з учнями 11, 5-А кл., використовуючи документальні відеофрагменти цих страшних сторінок  в історії України. Хвилиною мовчання гімназія вшанувала пам’ять великих мучеників, жертв небаченого варварства і жорстокості- червоного терору та запалила свічки скорботи.

Не маємо права забути! Ніколи знову!